;
Унікальні рецепти, десятиліття досвіду й тепло дому: як господиня Алла з Донеччини продовжує свою справу з кейтерингу в Запоріжжі
10 Лютого 2026
Прифронтове Запоріжжя. Місто, де попри блекаути та постійні обстріли жителі продовжують розвивати його. Люди працюють, ба більше — відновлюють або започатковують власну справу.
У Запоріжжі нині вимушено живе Алла з чоловіком. Аби ми записали історію її сили, вона запросила нас до себе додому. Часу вкрай мало — вона у справах. На кухні. Щось помішує, дещо вже готове, щось — у процесі. Замовлень купа. Вона постійно в русі, але знаходить для нас кілька хвилин.
«Я хочу знати, кому довіряю свою історію»
«Давайте просто познайомимось. Я хочу дізнатися, кому я довірю свою історію», — каже Алла. Це притягує. Бо в неї є бажання трохи дізнатися про людину навпроти — і вже в невимушеній розмові народжується історія сили Алли.
Алла із селища Петрівка Торецької громади, що на Донеччині.
Справа життя
Майже все життя вони з чоловіком готували. У них не було дипломів чи сертифікатів у цій справі. Було інше — роки досвіду, тисячі прочитаних рецептів, власні секрети й постійна підтримка родини. Це була їхня справа. Кейтеринг, робота з ресторанами, свята. Також продавали готову їжу на ринку. Їх знали. За якість, смак і ставлення до замовників. Це була висока якість за ціну, яку могли дозволити всі.
«Ми небагато брали, але якість була виключною. Це наше ім’я й велика відповідальність. Ми хотіли, аби кожен міг дозволити собі нашу продукцію», — уточнює жінка.
Дім, де всім раді
Родина Алли завжди є відкритою. У рідному містечку, удома, якщо хтось — знайомий чи замовник — приходив до їхнього дому, там панувала щира й відкрита атмосфера. Алла згадує:
«Хто б не прийшов — ми завжди пропонували чай. Ми робили смаколики, пригощали. Нам важливо було залишатися людьми. Ми з чоловіком такі. Що поробиш!».
Війна, яка не зупинила
Коли почалась війна у 2014 році, родина готувала й допомагала людям похилого віку та захисникам.
«Ми хотіли, аби було збалансоване харчування у всіх. Іноді питали, чому ми з ресторанів їжу привозимо. А чоловік казав: «Та це ми всю ніч для вас готували». Їжа повинна бути смачною, корисною й ще й гарною на вигляд», — сміється пані Алла. Діяльність із кейтерингу не покинули. Продовжували працювати. «Ми бажали, аби у людей було свято навіть у такі темні часи».
2022 рік
На жаль, справдилось найстрашніше — повномасштабне вторгнення у 2022 році.
«Ми з родиною залишались у місті до останнього. Проте довелося виїжджати, чого зовсім не хотіли», — не стримує сліз жінка. Родині довелося залишити великий будинок, запашні фруктові сади й затишок, який вони створювали десятиліттями. Оселилися у Запоріжжі. «Ми просто були нікому не потрібні. Так, так, я кажу як є. З великого родинного будинку ми заселились у зйомну квартиру без меблів. Роботи нема. Ми вже люди, скажімо так, немолоді. Я плакала ночами», — каже Алла.
Як не опускати руки
Проте Алла з чоловіком не опустили руки. «Я сиджу й думаю: у мене є знання в голові, рецепти. А з найпростішого прямо зараз — я можу квасити капусту й продавати на ринку», — каже господиня.
І не капустою єдиною. Згодом донька почала допомагати з розвитком сторінки. Потроху Алла готувала на свята. Вкрай потребувала обладнання, яке залишилося вдома.
«Ми ж усе різали вручну — мало, але робили. Пішли замовлення, і я зрозуміла, що треба обладнання. А де ж його взяти?» — пригадує жінка.
Підтримка, яка повернула сили й віру у себе
У групах для ВПО Алла прочитала про програму підтримки мікробізнесу у розмірі 2600 $, яку реалізує ГО «Центр зайнятості Вільних людей» у співпраці з Mercy Corps.
«Я вирішила спробувати. Порадилася з чоловіком і заповнила заявку. Зі мною зв’язалась координаторка Ірина, й мені погодили обладнання: холодильник, духову піч, шинкувальну машинку й гриль. Поки я не отримала фінансування, думала, що це сон. А коли вже закупилась — зрозуміла: тепер можу працювати без проблем», — не стримує емоцій Алла. Ця підтримка зіграла роль не лише у збільшенні заробітку, а й у психологічному стані: «Коли вас підтримують, ти починаєш вірити в себе й у те, що ти потрібен. Що твоя справа, твої ідеї зацікавили інших. І ми почали працювати активніше».
Працювати попри все
Родина, звісно, підлаштовується під вимкнення електроенергії. Іноді доводиться працювати вночі. Бо з’явилися й великі замовлення. «Зараз ми готуємо десерти, різноманітні оригінальні канапки. Приймаю замовлення через соцмережі», — ділиться господиня.
«Не бійтеся подаватися»
Алла також не забуває поділитися словами про роботу команди:
«Координаторка ГО «Центр зайнятості Вільних людей» Ірина завжди була на зв’язку. Вона по декілька разів усе пояснювала, завжди відповідала, навіть якщо я могла одне й те саме запитати кілька разів. До сьогодні листуюсь з Іриною, розповідаю про свої кроки вперед», — ділиться пані Алла.
І додає:
«Не бійтеся подаватися. Я — людина, яка хотіла працювати у тому, що вмію: сфері кейтерингу. Відкрито поділилась із командою своєю ідеєю. Усе під час відбору заповнювала самостійно. Я знала, чого хочу й що у мене буде після придбання обладнання. Якщо у вас є план — подавайтеся. Бо ця підтримка не лише про гроші, а й про моральну складову. Тут є команда, яка вислухає, чітко скаже, що потрібно після візиту, якщо проходиш далі. Головне — активно працювати й не зупинятися», — підсумувала пані Алла.
