;
Надихаючий «Кіллер» і новий шлях: як Оксана з Селидового стала грумеркою й відновилась у Дніпрі
12 Листопада 2025
Початок нового життя серед лап і хвостів
Середмістя Дніпра, історичне серце міста. У затишному грумінг-салоні працює Оксана. У неї запис наперед: спочатку — вередливий мальтіпу, потім мопс Буся, далі — кіт, який терпляче чекає у сумці.
Заради «вибагливого» клієнта навіть закрили ширмою вітрину, аби пес не показував характер перехожим. «Перепрошую, усе розписано, такий день», — з усмішкою каже майстриня.
Така метушня притягує — люди довіряють саме Оксані. Вона знає підхід до кожного чотирилапого, і це видно по Бусі, який визнає лише її й терпляче чекає, поки Оксана між короткою перервою розповість про своє життя.
Грумінг став для Оксани не просто роботою — це шлях, який вона створила власними руками. Але за кожною справою стоїть історія. Велика і справжня.
Втрати й новий початок
Оксана родом із міста Селидове на Донеччині. Вона закінчила Академію митної служби, працювала в оперативному підрозділі.
Коли у 2014 році почалася АТО, Оксана чекала на дитину. І тоді ж до неї потрапив маленький песик із розплідника, який виїжджав із Донецька. Так з’явився Кіллер — хвостик, який став не лише улюбленцем, а й поштовхом до нової справи.
На Донеччині тоді майже не було грумерів. Неможливо було просто підстригти собаку. Тому Оксана вирішила навчитися цьому сама.
У 2020 році вона пройшла курси грумінгу — коли син трохи підріс і з’явився час для навчання. Купила обладнання для любителів і стригла Кіллера, а також собак знайомих та друзів. Про власну справу тоді навіть не думала — бо працювала на держслужбі.
Коли все змінилося
Повномасштабне вторгнення 2022 року перекреслило плани.
«Пів року я була на «простої» — зарплата зменшувалась щомісяця. Потім — розформування. Мені запропонували нижчу посаду і переїзд у сільську місцевість. Я зрозуміла, що це не для мене. Це був крок назад. Я звільнилась», — розповідає Оксана.
Вона залишилася на Донеччині з сином, адже чоловік пішов захищати Україну. Саме тоді прийшло рішення — створити власну справу.
Перші кроки у бізнесі
У 2023 році Оксана зареєструвала ФОП і відкрила студію у Селидовому.
«Я почала професійно працювати. Було дуже багато клієнтів — навіть попри війну. Я розвивалась, і все йшло добре».
Та наприкінці 2023 року ситуація різко погіршилась. Оксана з сином виїхали до Запоріжжя.
«Рішення було спонтанним. Я не встигла забрати обладнання, яке купила. Усе залишилося там. Уклала в це величезні кошти. Взяла тільки ножиці».
У Запоріжжі намагалася орендувати приміщення, але це потребувало великих вкладень: ванни, фенів, сушильних камер. «Я не була готова. Було розчарування і навіть депресія. Я втратила те, що будувала з нуля», — ділиться вона.
Згодом на майстер-класі Оксана познайомилась із власницею салону, яка запропонувала їй роботу. Так вона почала працювати найманою майстринею.
Випробування і повернення додому
У жовтні 2024 року уламки дронів влучили в будинок, де жила Оксана. «Порадившись із колишнім чоловіком, вирішили їхати до Німеччини».
Та закордоном жінка не знайшла себе. 1 березня 2025 року вона з сином повернулася в Україну. Обрала Дніпро — і почала все знову.
«Відтоді я працюю у салоні, але користувалась обладнанням студії. Воно не нове — тому процес займав більше часу, а кількість клієнтів була обмежена», — уточнила Оксана.
Шанс, який усе змінив
У листопаді 2024 року Оксана подалася на програму підтримки мікробізнесу у 2600 $, яку реалізує ГО «Центр зайнятості Вільних людей» у співпраці з Mercy Corps.
«Перший раз я не пройшла — набір уже закрили. У 2025 році координаторка Тетяна набрала мене й сказала, що буде новий етап. Я подалася вдруге — і цього разу пройшла!», — ділиться майстриня.
Оксана подавалася на відновлення мікробізнесу. «Я хотіла придбати машинку для стрижки — це «Мерседес» серед інструментів для грумінгу, професійні ножиці, сушильну камеру та фен». Отримавши фінансову підтримку від Mercy Corps, вона змогла купити все необхідне. «Тепер велика собака висушується за 30 хвилин, а ножицями я роблю один рух замість десяти. Це колосальна різниця!», — не стримує емоцій Оксана.
Любов і професіоналізм — головні інструменти у роботі грумера. «Головне — любити тварин. Якщо не любиш — вони це відчують. Я підбираю підхід до кожного клієнта. Постійно навчаюсь і вдосконалююсь». Сьогодні Оксана знову розвивається на новому місці. Їй довіряють її пухнасті клієнти.
Плани на майбутнє
«Уже думаю про власну студію у Дніпрі або франшизу тієї, де я зараз працюю. Хочу розвиватись».
Про роботу з ГО «Центр зайнятості Вільних людей» та Mercy Corps
«Мені було комфортно працювати з командою ГО «Центр зайнятості Вільних людей» та Mercy Corps. Дуже приємно, що супровід був на всіх етапах — від подання заявки до реалізації.
Мені допомагали, коли виникали питання щодо документів чи заповнення форми, пояснювали кожен крок.
Навіть під час зустрічі з представниками Mercy Corps та ГО «Центр зайнятості Вільних людей» — коли ставили особисті запитання — я почувалася комфортно. Мене уважно слухали, підтримували, ставились із розумінням. Це дуже важливо».
Оксана додає: «Я хочу підкреслити, що координаторка Тетяна Буганова надихнула мене продовжувати свою справу. Завдяки таким людям ми не опускаємо руки».
Наостанок — слова, які надихають
«Треба вірити у себе. Якщо тобі відмовили — спробуй ще раз. Якщо маєш мету — досягнеш. Я розлучена, сама виховую сина. У 41 рік я втратила все: житло, родину. Але не втратила себе. Моя робота — це моя фінансова незалежність і моя самостійність».
