;
Місце, де дитина відчуває підтримку: шлях Лоліти зі Степного до власного розвиткового центру в Запоріжжі
15 Січня 2026
Запоріжжя. Місто, яке тримається завдяки людям. Вони працюють, підтримують одне одного, шукають можливості там, де їх здається немає, і доводять, що навіть у найважчі часи можна рухатися вперед. Саме такі люди творять його характер і силу. І одна з цих людей — Лоліта. Їй лише 23 роки, але вона вже створила власний корекційно-розвитковий простір для дітей з особливими освітніми потребами.
Лоліта зустрічає у власному центрі, де вона працює щодня. У неї мало часу на розмови, бо постійний потік занять, підготовок і консультацій не залишає зайвих хвилин. Проте вона все одно знаходить змогу відчинити двері й показати, як все працює наживо. Усередині простору панує атмосфера тепла, уваги до деталей і справжньої турботи про дитину. Навіть дорослий тут ніби повертається у власне дитинство Лоліта сміється й ділиться: «Я сама така ж — люблю грати, пробувати, вигадувати разом із малечею. Це розслабляє. Це робота, яка наповнює».
За цим живим сміхом стоїть сила, терпіння та величезна праця, без яких цей простір просто не зміг би народитися.
Шлях до логопедії: коли професія виростає з покликання
Лоліта зі Степного, що на Запоріжжі.
Її шлях у логопедію не був випадковим — він формувався роками, з багатьох маленьких моментів, які згодом склалися в єдину картину.
«Починаючи з 16 років, я працювала з дітками. Моя перша робота була аніматором — і тоді я вперше відчула, як мене надихає дитячий світ», — згадує вона. Далі була робота хореографом. Там вона вперше побачила, як «зусилля та підтримка» можуть змінювати дитину. «Я навчилася терпінню, послідовності, підтримці — якостям, які стали фундаментом у подальшій роботі», — каже Лоліта. Рішучим етапом стало волонтерство в благодійному центрі, де вона познайомилася з дітьми з особливими освітніми потребами.
«Я побачила дітей, які сприймають світ по-особливому… Кожен — зі своїми ритмами й способами комунікації. Мене вразило, що навіть маленький крок для них — це величезна перемога».
Саме тоді вона відчула своє покликання. Не просто навчати — а допомагати дитині знайти власний голос. Розвиватися поруч. Бачити прогрес, який для стороннього ока непомітний, але для батьків — це величезний крок уперед. Тому вступ до університету за цією професією був очевидним. Вона вивчала логопедію натхненно, з інтересом, проходила додаткові курси, семінари.
Під час практики в центрі корекції та реабілітації дітей з особливими освітніми потребами вона вперше застосувала все, що знає. Згодом залишилася працювати там.
Власний шлях: від перших занять удома до мрії про свій простір
Пропрацювавши кілька років, Лоліта відчула, що хоче більшого: свободи у виборі методик, індивідуальності та більше можливостей для кожної дитини.
Вона почала з малого: перші індивідуальні заняття вдома, дітям знайомих, паралельно працюючи в іншому корекційному центрі. Вона купувала перші матеріали, дидактику, розробляла вправи на онлайн-платформах, створювала власні маршрути розвитку.
Крок за кроком визрівала думка: «Я хочу створити простір, де дитині буде не просто комфортно, а безпечно — емоційно й фізично». Так і народилася ідея корекційно-розвиткового простору.
Пошук підтримки: коли мрія потребує ресурсів
Матеріальна база — один із найскладніших аспектів корекційної роботи.
«Я розуміла, що якісні корекційні матеріали — це не дрібниця, а основа ефективної роботи», — говорить Лоліта.
Вона мріяла про сучасні логопедичні посібники, розвивальні та дидактичні ігри, сенсорні набори, інструменти для розвитку дрібної моторики, демонстративні картки та матеріали для нейрокорекції. Усе це мало створити умови, у яких дитина могла б працювати різними способами, через гру, сприйняття, рух і емоції.
Окремо вона хотіла відкрити простір, у якому дитина почувалася б упевнено й спокійно — майже як удома. Теплий, безпечний, оформлений за потребами, він мав стати місцем, де кожна дитина може відкриватися та розвиватися.
Саме в цей час подруга надіслала їй інформацію про приймання заявок на фінансову підтримку у 2600 $ яку реалізує ГО «Центр зайнятості Вільних людей» у партнерстві з Mercy Corps. Спочатку це було просто оголошення, переглянуте між справами. Згодом воно повернулося в думки ще раз. А потім — іще. Лоліта відчувала, що цей шанс не випадковий, і в якийсь момент сказала собі: «Чому б не почати саме зараз?».Її рішення податися не було імпульсивним. Навпаки — воно зріло, дівчина продумувала кожний крок.
У цьому рішенні її підтримали близькі. Вони допомагали з ремонтом, із пошуком приміщення, аби мрія Лоліти швидше втілилась у життя.
На отримані кошти, Лоліта закупила необхідне й ділиться: «Тепер я можу чітко підбирати вправи й краще допомагати дітям у тих моментах, де їм найважче.
Ба більше — зросла кількість звернень — батьки бачать результати швидше.
Вона отримала можливість працювати з більш складними запитами та розширювати спектр послуг.
З’явився ресурс на те, що раніше здавалося неможливим: групові заняття, нові програми, нові напрями.
«Я хочу, аби ви знали: те, ця підтримка — це інвестиція в розвиток дітей, у їхнє майбутнє», — каже вона.
Плани: створити місце, що змінює дитячий світ. У майбутньому Лоліта мріє про більший, комплексний простір. Про команду фахівців. Місце, куди дитина приходить не на заняття, а за підтримкою й розвитком.
Про силу
Сьогодні Лоліта — молода фахівчиня, яка створила свій простір розвитку там, де багатьом довелося починати життя заново й вона – не виключення. «Не вагайтеся. Чітко сформулюйте те, чого бажаєте. Зрозумійте, навіщо вам ця підтримка — і сміливо подавайтеся. Ваша справа цього варта. І ви також».
