;
ІРИНА З ДНІПРА: “КОЛИ ТИ БЕРЕШ ЖИТТЯ У СВОЇ РУКИ, УСЕ ВИХОДИТЬ”
12 Червня 2015
Багато є різних історій про переселенців, і, що вже тут приховувати, наше суспільство по-різному ставиться до них і до тих обставин, у які потрапили ці люди…
Але серед цих людей є ті, які викликають однозначну реакцію у всіх – вони викликають прихильність до себе з перших хвилин спілкування, з ними хочеться пити ароматний чай приємними вечорами і говорити про життя… Саме про таку людину ми й хочемо зараз розповісти!
Ірина з сином приїхали до Дніпропетровська з Луганська у важкому серпні 2014 року.
Вибір міста став невипадковим – у Дніпрі були знайомі, які допомогли на перших порах, та й саме місто прийняло їх радо, втім, як і всіх, хто продовжує приїжджати сюди “звідти”…
Майже одразу Ірина зареєструвалася на сайті ЦЗВЛ і записалася на тренінг із працевлаштування, надто вже складно було з пошуками роботи в новому місті.
На тренінгу з працевлаштування, коли Ірина озвучила, що вона науковий співробітник і багато років пропрацювала зі студентами, один із волонтерів запропонувала їй спільними зусиллями поцікавитися вакансіями у вишах Дніпропетровська.
І буквально за кілька днів ЦЗВЛ неочікувано побачила вакансію в одному з найкращих вишів України – Дніпропетровському національному університеті – виші з ім’ям і з історією.
Прийшовши до нового колективу, Ірина не розгубилася, а показала свій технічний професіоналізм, різнобічність своїх знань і вмінь, та й просто свою відкритість і порядність. І як результат – колектив прийняв її добре і тепло, оточивши турботою та увагою. За такий короткий час роботи, Ірина вже встигла опублікувати ще дві наукові статті під “крилом” свого нового роботодавця, і скоро їх у неї буде аж 30!
Багато турбот у Ірини Миколаївни: попереду вступ сина до вишу і, звісно, багато переживань з приводу майбутнього, про дім і батьків, які залишилися “там”.
А ще вона мріє залишитися в Дніпропетровську, утвердитися, освоїтися, заробляти гідну зарплату й продовжувати розвиватися, не озираючись у минуле.
Ми впевнені: коли ти береш життя у свої руки, усе виходить.
Автор: Наташа Якулинська
